«Палата 6» дуже трагічна… Мені було сумно в кінці, хоч мені і здавався Андрєй Єфімич скигликом, на протязі всього твору. Івану Дмітрічу я співчувала, ось деякі його дуже влучні вислови: «Видите вы, например, как мужик бьет жену. Зачем вступаться? Пускай бьет, все равно оба помрут рано или поздно; и бьющий к тому же оскорбляет побоями не того, кого бьет, а самого себя. Пьянствовать глупо, неприлично, но пить – умирать, и не пить – умирать. Приходит баба, зубы болят… Ну, что ж? Боль есть представление о боли, и к тому же без болезней не проживешь на этом свете, все помрем, а потому ступай, баба, прочь, не мешай мне мыслить и водку пить.»
«Удобная философия: и делать нечего, и совесть чиста, и мудрецом себя чувствуешь…»
«Страдание презираете, а небось прищеми вам дверью палец, так заорете во все горло!»
Взагалі, якщо б Андрєй Єфімич не читав усяку маячню, а підвівся і якось покращив лікарняні умови – і хворим було б краще, і йому самому наприкінці життя. Як мінімум, зробити ремонт і позвільняти таких жорстоких падлюк, як Нікіта.
Можливо, це я є ніжною представницею 21 сторіччя, але уся «декорація» того часу, типу того, як поводиться почмейстер з клієнтами на роботі, для мене була жорстким безладом.
Хочеться, щоб наше суспільство було дуже далеко від зображеного в творі.
В решті решт, що я винесла з цього – не будь бовдуром, який боїться привнести щось нове та відстояти свою думку, боїться навіть виразити свої емоції та почуття, роби більше, і поменше будь нудною душнілою. Тоді, можливо, на твоє поховання прийде більше 2 осіб.

«Хамелеон»
Коротенька історія, банальна така, мені не дуже…

«Людина в футлярі»
«- Воно, звісно, як-то так, все це чудово, та як би чого не вийшло.»
Класний твір, попри ці українофобні фрази у ньому, я вловила сенс, шо ми не маємо бути людинками у футлярах. Обмежувати себе та інших, марнуючи дорогоцінне життя - справжній футляр!
«Тепер, коли він лежав у труні, вираз у нього був кротким, приємним, навіть веселим, ніби він був рад, шо нарешті його поклали в футляр, з якого він вже ніколи не вийде. Так, він досягнув свого ідеалу!»

«Смерть службовця»
Як на мене, розповідь про випадки, коли ми забагато уваги і значення приділяємо думці оточуючих про себе та перекладаємо відповідальність за самооцінку на них. Напевно, поменше треба переживати і тривожитись через усілякі публічні дрібниці типу чхання.

«Коняче прізвище»
Ну такий собі твір. Всією садибою згадували прізвище, а могли загуглити.

«Товстий і тонкий»
Я чомусь не зрозуміла, неприємний якийсь вайб, огида.

i will read this thoroughly once i visit our school library :3 but i'm not sure this one's the right book that i borrowed since i couldn't open my goodreads acc for some reason

also he might be my next fav author now

Read the short story "Ward Number Six" for a book club meeting that I did not attend.

Wouldn't have read it on my own. Wouldn't have finished it without the incentive of a book club.

Depressing, slow moving and somewhat predictable. There was no one in this story I wanted to spend time with.

I know that Chekhov is commonly rated as a genius. I mean no disrespect to those doyens of literature who make the claim. But this story failed on the most basic level: I didn't want to continue reading.

started a while ago, decided I can't read Chekhov in the winter, must wait for warmer weather . . . look for updates this spring!

Chekhov's stories explore human relationships, illness, the superficiality of socialites, and how things don't always end as we expect them to. Recommended.