Зазвичай я не слухаю аудіокниг, але під монотонну більш-менш однотипну роботу прослухав цю популярну книжку. (треба сказати, той, хто її начитував, був під впливом мультфільму, а з тексту доктор Лівсі не аж такий веселун, як виходило за інтонаціями)

Навіть не пригадаю, чи читав я книжку в дитинстві, але певно, що так, бо пригадував і деталі сюжету, і навіть назви частин.
Як і очікував, головне — це мораль. Є чесні джентельмени, а є нечесні.
Переважна більшість піратів виглядають лютими алкашами, всі вони неспроможні керувати кораблем без капітана. Отримавши «свободу», швидко ідуть в запій і втрачають усяку дисципліну. Не знаю, як там Флінт (теж славетний алконавт із описів у книзі), але більшість піратів, крім Сильвера, виглядають нікчемно.

Якось зовсім забулося, що «Довготелесий» Джон «Окіст» Сильвер мав темношкіру дружину.

Закінчення історії Бена Ганна повеселило, але тут спрацював, безумовно, залізний принцип — хороші люди залишаються хорошими, а погані — поганими (недолугими, невдалими тощо). Хіба що треба було довше прожити на острові, але про це написано іншу книгу.