В таких історіях складно поставити крапку. Після досить несподіваного сюжетного закруту в попередній частині ніяких сподівань на фініш я не мав. Досказати все до слова «Кінець»… з елементами щасливого фіналу.
Додати, крім спойлерів, нема чого.

Тому напишу за всю історію. Як на мене, це крутий приклад, чуваки ще на початку двотисячних зробили весь комікс безкоштовним у інтернеті, продали, сподіваюсь, тонни мерчу, видали друковані примірники і все таке. При цьому всю графіку робив один художник. Якщо дивитись на одну-дві-три, чесно скажу, навіть на цілий том — не спадає одразу, наскільки це величезні обсяги. Тому комікси і виглядають в цілому «простіше» за standalone ілюстрації. Хоч я не зафанатів від художника, але заповажав безмежно. Там стільки різних ракурсів і планів, що навіть якщо всі фігури і будинки ротоскоповано, мої почуття залишаться незмінними.

Чи читати? Е-е… я скажу так, що не уявляю, чи захочу колись перечитувати. Це таке достатньо жанрове творіння, щоб мати хороший відпочинок на кілька днів. Історія про Лондон, затоплений дванадцятьма підлітками з паранормальними здібностями. Така, ненаукова фантастика про те, хоч які ми різні, від долі не втечеш.