Ця книжка наче сама мене знайшла — в найбільш підходящий момент для знайомства.
І одразу зручно прописалася в улюблених.

Книжка, яку я почав читати зі щирим захопленням, яке згодом доповнилось іншими відчуттями зміни настрою на краще: здивуванням, замисленням, натхненням.
Концентрований філологізм — тому на неї значно важче написати якийсь внятний відгук.
І дуже важко втриматись від того, аби не почати робити вибірку із вибірки. Хоча легше, якщо знати, де читати хороший відгук з витримками: http://anykeen.ru/post/62897219412

Для себе я дуже швидко знайшов аналогію, про яку розказав майже всім, кому розказував про читання (тобто усім, з ким спілкувався у цей час наживо) — це такі блоги й тамблери: цитати з часто непрямо вказаними джерелами, розлогі розмишлізми на вибрані теми. Є наскрізні мотиви. Проступає навіть образ автора — більше художній (через цитування) і з елементами автобіографії — людини, яка виросла в інший час і в іншому місці, в суспільстві, яке сформувало моїх батьків і на мене теж вплинуло. Людини, яка все життя займалася словами — коли це не далека мрія, а щоденний труд, виявляються численні «екстранаукові» складові академічного життя.

Крім того, це фрагментарний текст без перетензії на цілісність. Можна читати маленькими порціями, використовувати, як оракул, чи компендіум тем і сюжетів, і ще багато як.

Дуже яскраво (для мене) проступив сам образ мислення — і академічний, і гуманітарний.
А сказати, що Гаспаров у своїх репліках часто «озвучував» мої власні думки чи сумніви — це майже не сказати.

Раджу.