Ця книжечка подобається усім, хто її читав, наживо чи на сайті. Бо написана з великою любов’ю до міста. Лев Семенович протягом життя був свідком розвитку Полтави, а як головний архітектор брав у ньому активну участь.

Мабуть, на папері її вже не придбаєш. Є ошатніше перевидання, доповенене фотографіями (і, сподіваюсь, текстами), до якого я ще тільки хочу дістатися. А це є оцифроване любителями міста. Гадаю, полтавцям просто пощастило з таким текстом і таким автором. Цей наратив підтримує тяглість, бо фіксує не якийсь окремий стан, а плин, рух через будови, руйнації, партійні постанови і підкилимні ігри. Видання можна вдосконалити перевиданнями, а текст вдруге не напишеш. І цей текст також носить сліди незавершеності — автор готував його, готував але дав до друку вже не він, а родичі, які намагалися не втручатись у матеріал.

Безумовно, стільки протриматись на управлінській посаді в радянський час не можливо без лояльності до влади. Але пафосу в записках Вайнгорта — несподівано — менше, ніж у сучасному політичному дискурсі. Можливо, й через фрагментарність: героями книжки стають часом не лише значні будівлі/відбудови чи комуністичні фантазми, а й деталі, як-от постамент для пам’ятника, складений із кілець каналізації, чи бочка газводи, яку розбавляють спиртом для особливих клієнтів. Деякі з історій, що нині звучать цілком кумедно, тоді сприймались зовсім інакше: в книжці майже не видно страху, звичного для радянського громадянина (все перекриває ніжність), але є й типова історія про машину кдб, щоправда, з нетиповим полегшенням наприкінці.

Треба сказати, що тісна й тривала співпраця Вайнгорта з містом — з містянами — робить ці історії ще більш особистими. Разом з Левом Семеновичем працював мій дід, у нього вчився мій батько. І я не один стою на плечах гігантів: з ним по-різному перетинались батьки моїх друзів та знайомих. Дочитуючи книжку цього разу, я зрозумів, що церква на базарі, яку йому не вдалося врятувати — та сама, де загинув, зірвавшись із риштування під час реставрації, мій родич на початку ХХ століття.

Цю книжку я точно буду перечитувати, і охоче почитаю схожі про інші міста й містечки України.