Той випадок, коли почав і не зміг зупинитися.

Візуально в цьому коміксі прекрасно все. Малюнок, композиція сторінки, кольори — хочеться з’їсти, щоб опанувати.
Щодо сюжету, перші два-три випуски це своєрідна інтродукція — протагоніста, світу, атмосфери. І манери розповіді. Кольорова гама на розвороті мінімалістична, але міниться від сторінки до сторінки, створюючи власну лінію кодування.
Далі використовується очуднення, знайоме всім читачам «Гаррі Поттера»: школа казкова, а школярі ні. У критичних відгуках на goodreads саме про це і пишуть, бо заявка очуднення «не відпрацьована», принаймні, у цій арці навчальному процесові присвячено буквально кілька сторінок. Решта про життя й переживання підлітків у Сан-Франциско 1986 року. Для мене цей історичний екскурс (автор сильно хвалить художника за документальність) повністю компенсує нестачу казковості. Настільки, що я згадав деякі не дуже приємні епізоди з власного дитинства у 90-х, без ностальгії, але вже достатньо відсторонено.
Із прикінцевих нотаток можна дізнатися, що оповідь для Ріка Ремендера автобіографічна — там, де це не стосується убивств і фентезійної школи. Тобто, сам сюжет теж придумка, а його детальне наповнення підказав досвід.

Я дізнався про цей комікс із улюбленого каналу Strip Panel Naked
https://www.youtube.com/watch?v=SVVwoCj5YUE
але враження від читання значно сильніше, ніж можна подумати з відео.

Той випадок, коли для автороського колективу робота в мейнстрімі дала м’язів для власної історії.
Я читав окремими випусками, але не бачу сенсу відзначати кожні 30 сторінок окремо.
Охоче продовжу, лиш постараюся наступного разу зупинятись раніше, ніж на середині ночі.