З цією книжкою у мене трапилась дивна історія. Починається вона всередині вікторіанської епохи, і поки я ввійшов у мову, то випав із читання. І книжка стала міжкнижковою: прочитаю одну-дві-три інші, і трохи підчитаю звідси.
Сталось так тому, що мій темп читання виявився заповільним для того, щоб сміятись у потрібних моментах.

Про що вона, щоб не спойлити… а, почекайте, все це написано в описі. Подорожі в часі — ХХІ століття, друга Світова і часи Джерома К. Джерома (показані як гумористичний сітком). Отже, фантастика з гумором. Зізнання в любові до класичного детективу. Романтика.

Продумано і написано майстерно. Не знаю, як би зайшов переклад, бо загалом жанр не мій, але темпоритм витриманий так, що її цілком можна проковтнути за пару вихідних (пише людина, яка читала кілька років).

Сподіваюсь, у нас теж будуть такі ігри з минулим, коли нарешті можна буде не боротися, а залюблено іронізувати.