Третя частина — настільки щільна чарівна казка, що на детективні елементи мені не вистачило уваги. Тобто, десь на другій третині я щось пригадав про мишу із фільму, а потім збагнув, що якби не знаття, то я б до самого кінця не здогадувався б ні про що, крім, звісно, наскрізно анонсованої зустрічі Гаррі з Сіріусом Блеком. Хоча натяки на потібні здогади розкладено де треба, і книжку можна читати як детектив-головоламку (в певному віці), все підкорює атмосфера. Тут, здається, більше чарівних реалій, ніж у двох попередніх книжках: істоти, технології, артефакти… Книжка наповнена дією і численними перевтіленнями (це ключова тема «В'язня Азкабану»). Якщо ти дивишся на Грегора Замзу — то він зовсім не той, ким здається.
Мене попереджали, що буде важко відірватися, і якщо перші дві третини я ще пручався, читаючи похапцем у дорозі, то протягом останньої не помітив, як дочитався до третьої ночі.
Як і в попередніх випусках, хоч добро торжествує, зло лишається непокараним.